Не можу обійти стороною статтю нашого дипломата, Другого секретаря Посольства України у Республіці Польща Людмили Бублик і не продублювати її ще у своєму блозі як привід усім нам замислитися та почати реальні кроки щодо лобіювання інтересів України на міжнародній арені.

Статтю розміщено на сайті Уніану

Імідж – по-польськи «візерунок». Як Польща підносить себе за кордоном

Англійське слово image різними мовами передається по-різному. Навіть визначення цього поняття значною мірою різниться в залежності від країни (читай – ментальності). Відкрити для порівняння Вікіпедію українською мовою (майже дослівний переклад з російської) і такий же ресурс польською. Для українця пояснюється, що імідж — це штучна імітація або подання зовнішньої форми будь-якого об`єкту, особливо особи. Причому, цей образ формується у громадській чи індивідуальній свідомості засобами масової інформації і психологічного впливу. Автори статті у Вікіпедії наполягають, що імідж створюється з метою формування у масовій свідомості конкретного відношення до об’єкту. Тобто насправді я бридка й зелена, але ти думай, що біла й пухнаста, бо так треба думати… Бо я хочу, щоби ти так думав.

Останнім часом обговорення ролі та функцій легітимного лобіювання в Україні набуває нових якісних ознак: вони стають більш професійними та аргументованими. Все більше коло експертів та практиків бере участь у публічних дискусіях та організаціях круглих столів, вивчає іноземний досвід та намагається винайти українську формулу для регламентації такої діяльності в Україні.

Конституція України, як і будь-яких інших держав, де лобіювання має правове врегулювання, надає право громадянам України брати участь у формуванні та реалізації державної політики. Інша справа, що переважна більшість громадян не володіє знаннями та інструментарієм для забезпечення такої участі. Використовуючи базові закони «Про звернення громадян», «Про інформацію» та інші можна домогтися лише формального зворотнього зв’язку від органів державної влади, залишаючи невирішеними проблеми за своєю суттю.