РЕЗУЛЬТАТИ АНКЕТУВАННЯ

1.    Наскільки готове українське суспільство до інституціалізації лобіювання в сучасних політико-правових умовах?

Практично половина учасників вважає, що суспільство неготове до інституціалізації лобіювання на цьому етапі, мотивуючи це:
•    ідеологічною інерцією негативних стереотипних уявлень щодо лобіювання, які були сформовані ще у радянські часи;
•    незаінтересованістю у чітких правилах лобіювання як з боку представників влади, так і суб’єктів лобіювання;
•    відсутністю суспільного розуміння сутності цього явища, а звідси - негативним ставленням до нього;
•    низьким рівнем правосвідомості та політичної культури громадян.

У той же час,  решта учасників, що взяли участь в анкетуванні, схвально оцінюють можливості унормування лобіювання за сучасних політико-правових умов, визначаючи їх як необхідну умову для повернення довіри суспільства до держави та дієвим інструментом зменшення рівня корупції під час прийняття нормативно-правових актів. Утім реально впровадити це можливо лише за умови подолання негативного ставлення громадської думки до лобіювання. У зв’язку  з цим, на думку опитаних, варто більше уваги приділяти проблематиці лобіювання саме як легітимній та важливій формі комунікації між владою та суспільством, а не вибірково висвітлювати гучні лобістські скандали.

2.     Які перспективи та ризики несе унормування інституту лобіювання в Україні?

Серед основних перспектив урегулювання лобіювання в Україні учасники анкетування визначили:
•    зменшення рівня корупції в органах державної влади під час прийняття нормативно-правових актів;
•    налагодження прозорого процесу прийняття державних рішень;
•    структуризацію суспільства через підвищення групової консолідації громадян навколо спільних інтересів під час їх захисту та відстоювання в органах влади;
•    доступ громадян через свої об’єднання до процесу прийняття рішень;
•    можливості ефективного впливу громадян на рішення, які є необхідними власне для населення;
•    професіоналізацію лобістської діяльності;
•    підвищення рівня правосвідомості та політичної культури громадян.

До основних ризиків було віднесено:
•    у випадку відсутності зворотного зв’язку – прогресування латентних корупційних схем, що призведуть до ще більшої корупції;
•    гальмування певними зацікавленими групами унормування інституту лобіювання;
•    легалізація хабарництва;
•    розвиток тіньового лобіювання;
•    фіктивність інституту легального лобіювання в Україні.

3.    Чим забезпечуватиметься ефективний баланс прав та обов'язків учасників лобіювання, а також дієвість системи реєстрації та контролю

На думку учасників опитування, основними аспектами збалансованості виступають:
•    законодавче відмежування лобіювання від суміжних видів впливу, які власне не є лобіюванням;
•    розробка корпоративних морально-етичних правил поведінки під час здійснення лобіювання, на кшталт Кодексів поведінки лобістів та Етичних кодексів народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України та державних службовців;
•    забезпечення прозорості лобіювання за рахунок систематичного оприлюднення у засобах масової інформації відомостей про лобістів та замовників лобістських послуг, фінансових видатків на лобіювання тощо;
•    вивчення закордонного досвіду лобіювання крізь призму його адаптації на національно-правовий ґрунт;
•    активність громадянського суспільства;
•    кримінальна відповідальність за порушення при здійсненні лобіювання;
•    чіткі правила гри;
•    визначення спеціально уповноваженого центрального органу державної влади, до компетенції якого буде віднесено ведення лобістських реєстраційних обліків;
•    запровадження виборчої системи, яка буде стимулювати народних депутатів України до більш плідної роботи з виборцями у міжвиборчий цикл;
•    зняття чи обмеження депутатської недоторканності;
•    заявницький (повідомний) принцип реєстрації.